Психологічні особливості стигматизації інакшості і її вияв у процесі медіакомунікації

Анотація

Нині набула актуальності проблема гіпердіагностики гіпоманіакальних епізодів, що пов'язано з їхнім межовим характером. Діагностичні критерії, що описують піднесений настрій та високу активність, разом із високою самооцінкою та продуктивністю можуть відповідати здоровому процесу самоактуалізації, що, з одного боку, призводить до вже згаданої гіпердіагностики, а з іншого, – до стигматизації пацієнтів із біполярним афективним розладом й упередженої настанови щодо їхнього піднесеного настрою в лікарів-психіатрів та сімейного оточення. У межах пропонованої статті з використанням кореляційного та регресійного аналізів проведено диференціацію предикторів піднесеного настрою та високої активності у групах осіб з високим рівнем самоактуалізації (n = 25) та пацієнтів з діагностованим біполярним афективним розладом без коморбідності (n = 24). Для контролю побічних змінних та порівняння середніх залучено також вибірку здорових осіб із середнім рівнем самоактуалізації (n = 110). Для збору даних використано такі методики: адаптований Personal Orientation Inventory, скорочену версію MMPI "Міні-мульт" та Фрайбурзький особистісний опитувальник FPI-B. Регресійний аналіз щодо залежної змінної "гіпоманія" "Міні-мульту" показав різні групи предикторів для двох досліджуваних вибірок. Статистику узагальнено у вигляді моделі взаємозв'язків предикторів піднесеного настрою та високої активності для двох груп. Суттєва відмінність у конфігурації й елементах зв'язків показує можливість подальшої розробки окресленої проблеми з метою створення психодіагностичних інструментів і методологічних матеріалів для психосоціальної допомоги групам ризику розвитку чи рецидиву біполярного ефективного розладу.