Прокрастинація сну. Причини та наслідки відкладання засинання

Анотація

Вступ. У цій статті розглядається феномен прокрастинації сну – свідоме або несвідоме відкладання сну через бажання продовжити інші види діяльності, не пов'язані з порушеннями сну. Актуальність дослідження зумовлена поширеністю цього явища та його негативним впливом на фізичне та психологічне здоров'я. Метою дослідження є визначення природи прокрастинації сну, її причин та наслідків.

Методи. У дослідженні використано теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення літератури) та емпіричні
методи: "Шкала загальної прокрастинації К. Лей", "Дослідження вольової саморегуляції Зверькова А. та Ейдмана Є.", "Шкала сонливості Епворта", "Пітсбурзький опитувальник якості сну (PSQI)", адаптована "Шкала прокрастинації сну Floor Kroese". У дослідженні взяли участь 163 респонденти віком від 14 до 70 років різних професій.

Результати. Результати кореляційного аналізу показали позитивний зв'язок між прокрастинацією сну та загальною прокрастинацією, сонливістю, погіршенням суб'єктивної якості сну, збільшенням латентності сну, зменшенням тривалості сну, порушеннями сну та порушенням денного функціонування. Виявлено негативну кореляцію між прокрастинацією сну та вольовою саморегуляцією, наполегливістю та самовладанням. Загальна прокрастинація також корелює із сонливістю, погіршенням якості сну, латентністю сну, порушеннями сну, денним функціонуванням, та негативн  – з вольовою саморегуляцією, наполегливістю та самовладанням. Вольова саморегуляція, наполегливість та самовладання негативно корелюють з показниками порушень сну. Виявлено вплив віку на деякі аспекти якості сну. Регресійний аналіз показав, що на прокрастинацію сну впливають загальна прокрастинація, суб'єктивна оцінка якості сну, тривалість сну та вольова саморегуляція.

Висновки. Дослідження підтвердило зв'язок між прокрастинацією сну, низькою саморегуляцією та загальною схильністю до прокрастинації. Прокрастинація сну негативно впливає на якість сну, денну активність та загальне самопочуття. Незважаючи на отримані результати, побудована регресійна модель не є достатньо якісною для точного прогнозування прокрастинації сну, що вказує на необхідність подальших досліджень з використанням більшої вибірки та врахуванням інших факторів.