Нейропсихологічно обґрунтована мультимодальна програма психосоціальної реабілітації підлітків із військовою травмою: квазіекспериментальне дослідження з реплікацією ефекту

Наталія ДЯДИЧЕНКО

doi:10.17721/BPSY.2026.1(23).7

Автор(и)

Наталія ДЯДИЧЕНКО Асоціація психологів України Автор https://orcid.org/0009-0001-6385-9600

DOI:

https://doi.org/10.17721/BPSY.2026.1(23).7

Ключові слова:

безперервний травматичний стрес, нейропластичність, мультимодальне втручання, емоційна регуляція, групова психотерапія, посттравматичне зростання, квазіекспериментальний дизайн, підлітковий вік

Анотація

Вступ. Повномасштабна війна в Україні (з лютого 2022 року) спричинила серйозні виклики для психічного здоров'я, особливо підлітків, у яких часто спостерігаються ПТСР, тривожність та депресія. Постійний травматичний стрес призводить до нейробіологічних порушень та підвищує ризик складних психічних розладів. Водночас підліткова нейропластичність створює можливості для ефективної психосоціальної реабілітації за умови правильно організованих втручань.

Методи. Метою дослідження була оцінка ефективності мультимодальної програми психосоціальної реабілітації для підлітків з військовою травмою за умов тривалого травматичного стресу. Було проведено квазіекспериментальне дослідження "до–після" з трьома когортами в реабілітаційному таборі в Іспанії, організованому фондом Cultura Contra Balas. Учасниками стали 96 підлітків віком 14–18 років, які пережили військово-травматичні події. Програма тривала 14 днів і включала дворазові групові психотерапевтичні сесії, фізичну активність (спорт, йога, танці), авторські психотерапевтичні техніки, тілесно-орієнтовані та арт-терапевтичні практики, а також онлайн-супровід протягом трьох місяців. Оцінка ефективності проводилася за стандартними шкалами: GAD-7 (тривожність), PCL-5 (ПТСР),
CD-RISC-10 (резильєнтність), PSQI (якість сну), Rosenberg SES (самоповага), а також спостереженням соціальної взаємодії і тематичними інтерв'ю. Кількісні дані аналізували парними t-тестами з розрахунком розміру ефекту, якісні – тематичним аналізом.

Результати. Результати свідчать про позитивну динаміку за ключовими психоемоційними показниками: рівень тривожності знизився з 12,4 до 7,8 балів (−37,1 %, Cohen's d = 1,91), зменшились симптоми ПТСР (флешбеки), підвищилась резильєнтність, покращилась якість сну і самоповага, а також соціальна взаємодія, що підтверджено як кількісно, так і якісно. Слід зазначити, що квазіекспериментальний дизайн без рандомізованої контрольної групи обмежує можливість повноцінних причинно-наслідкових висновків.

Висновки. Отримані результати узгоджуються з припущенням про потенційну ефективність нейропсихологічно обґрунтованої мультимодальної програми реабілітації (Cohen's d = 1,91). Позитивна динаміка може пояснюватися поєднанням тілесних, емоційних, когнітивних і соціальних інтервенцій та їхнім впливом на нейробіологічні механізми регуляції стресу. Водночас відсутність контрольної групи є ключовим обмеженням дослідження, що потребує врахування при інтерпретації результатів. Для підтвердження ефективності програми необхідні подальші дослідження з рандомізованим контрольованим дизайном.

Завантажити

Дані для завантаження поки недоступні.

Посилання

Bowlby, J. (1988). A secure base: Parent-child attachment and healthy human development. Basic Books.

Bronfenbrenner, U. (1979). The ecology of human development: Experiments by nature and design. Harvard University Press.

Cohen, J. (1988). Statistical power analysis for the behavioral sciences (2nd ed.). Lawrence Erlbaum Associates.

Cohen, J. A., Mannarino, A. P., & Deblinger, E. (2017). Treating trauma and traumatic grief in children and adolescents (2nd ed.). Guilford Press.

Des Jarlais, D. C., Lyles, C., Crepaz, N., & the TREND Group. (2004). Improving the reporting quality of nonrandomized evaluations of behavioral and public health interventions: The TREND statement. American Journal of Public Health, 94(3), 361–366. https://doi.org/10.2105/AJPH.94.3.361

Ecker, B., Ticic, R., & Hulley, L. (2012). Unlocking the emotional brain: Eliminating symptoms at their roots using memory reconsolidation. Routledge.

Eisenberger, N. I., & Cole, S. W. (2012). Social neuroscience and health: Neurophysiological mechanisms linking social ties with physical health. Nature Neuroscience, 15(5), 669–674. https://doi.org/10.1038/nn.3089

Foa, E. B., & Kozak, M. J. (1986). Emotional processing of fear: Exposure to corrective information. Psychological Bulletin, 99(1), 20–35. https://doi.org/10.1037/0033-2909.99.1.20

Herman, J. L. (1992). Trauma and recovery: The aftermath of violence – from domestic abuse to political terror. Basic Books.

Hoogsteder, L. M., Stams, G. J. J. M., Figge, M. A. J., Changoe, K., van Horn, J. E., Hendriks, J., & Wissink, I. B. (2022). A meta-analysis of the effectiveness of EMDR and TF-CBT in reducing trauma symptoms and externalizing behavior problems in adolescents. International Journal of Offender Therapy and Comparative Criminology, 66(6–7), 746–765. https://doi.org/10.1177/0306624X211010290

Laborde, S., Mosley, E., & Thayer, J. F. (2017). Heart rate variability and cardiac vagal tone in psychophysiological research. Frontiers in Psychology, 8, Article 213. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2017.00213

Lanius, R. A., Vermetten, E., & Pain, C. (2010). The impact of early life trauma on health and disease: The hidden epidemic. Cambridge University Press.

Levine, P. A. (1997). Waking the tiger: Healing trauma. North Atlantic Books.

Masten, A. S. (2014). Ordinary magic: Resilience in development. Guilford Press.

Nader, K., & Einarsson, E. O. (2010). Memory reconsolidation: An update. Annals of the New York Academy of Sciences, 1191(1), 27–41. https://doi.org/10.1111/j.1749-6632.2010.05443.x

Perry, B. D., & Hambrick, E. P. (2008). The neurosequential model of therapeutics. Reclaiming Children and Youth, 17(3), 38–43.

Porges, S. W. (2011). The polyvagal theory: Neurophysiological foundations of emotions, attachment, communication, and self-regulation. W. W. Norton & Company.

Shapiro, F. (2017). Eye movement desensitization and reprocessing (EMDR) therapy: Basic principles, protocols, and procedures (3rd ed.). Guilford Press.

Strous, R. D., Freed, M., & Keren, H. (2018). Continuous traumatic stress: A new look at an old problem. Israel Journal of Psychiatry and Related Sciences, 55(3), 4–5.

Substance Abuse and Mental Health Services Administration. (2014). SAMHSA's concept of trauma and guidance for a trauma-informed approach (HHS Publication No. SMA 14-4884).

Tedeschi, R. G., & Calhoun, L. G. (1996). The posttraumatic growth inventory: Measuring the positive legacy of trauma. Journal of Traumatic Stress, 9(3), 455–471. https://doi.org/10.1007/BF02103658

Thayer, J. F., & Lane, R. D. (2000). A model of neurovisceral integration in emotion regulation and dysregulation. Journal of Affective Disorders, 61(3), 201–216. https://doi.org/10.1016/S0165-0327(00)00338-4

van der Kolk, B. (2014). The body keeps the score: Brain, mind, and body in the healing of trauma. Viking.

Zasiekina, L., Zasiekin, S., Fedchuk, D., Hupavtseva, I., & Mykhalchuk, N. (2025). Prevalence of war-related posttraumatic stress disorder in adolescents: A systematic review and meta-analysis. European Journal of Psychotraumatology, 16(1). https://doi.org/10.1080/20008066.2025.2497167