Психологічні особливості взаємозв’язку життєстійкості та тривожності

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.17721/BSP.2022.1(15).5

Ключові слова:

життєстійкість, особистість, тривога, тривожність особистості, рівень життєстійкості

Анотація

Охарактеризовано життєстійкість особистості. Її представлено комплексом настанов, навичок, що забезпечують хоробрість, сміливість, відвагу людини тощо, і стратегій, які мають перетворити стресогенні обставини в можливості зростання. Розкрито три головні компоненти: залученність, контроль і прийняття ризику, та їхні функції. Визначено, що людина, яка має високий рівень життєстійкості, відрізняється стабільним психологічним і фізичним здоров'ям, добре адаптована в соціальному просторі. Зазначено, що життєстійкість існує на трьох рівнях: психофізіологічному (оптимальні реакції на стрес), соціально-психологічному (ефективне саморегулювання) й особистісносмисловому (осмисленість і позитивне світовідчуття). Також охарактеризовано суть тривожності особистості, її представлено як певний емоційний стан людини, що виникає за умов імовірних несподіванок як у випадку відстрочення, затримки приємних ситуацій, так і під час очікування неприємностей. Виявлено, що тривожність може мати як ситуативний характер, так й особистий. Підкреслено, що ситуативна тривожність виникає через стресовий стан чи подразник, який впливає на особистість саме в певний час, а особистісна тривожність, зі свого боку, є рисою особистості, що характеризує людину як схильну до постійного переживання тривоги. Крім того, виділено й охарактеризовано такі види тривожності, як об'єктивна, невротична й моральна. Наголошено, що тривожність може стати чинником психічних проблем людини, виникнення неврозів і страхів.
Проаналізовано також результати емпіричного дослідження щодо особливостей вияву життєстійкості та тривожності студентів. З'ясовано, зокрема, що у молоді переважає середній рівень життєстійкості (45 %) та середній рівень тривоги, що має тенденцію до високого (33 %). Також визначено прямий кореляційний взаємозв'язок життєстійкості студентів з їхньою тривожністю. Доведено, що у досліджуваних, які мали низький рівень життєстійкості, спостерігали високий рівень тривоги, а у випробуваних, які мали високий і середній рівень життєстійкості, – низький чи середній рівень тривоги, що мав тенденцію до низького.

Посилання

Завантаження

Опубліковано

15.06.2022

Як цитувати

Мущерова, К. (2022). Психологічні особливості взаємозв’язку життєстійкості та тривожності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Психологія, 1(15), 30-35. https://doi.org/10.17721/BSP.2022.1(15).5